Подорож в Бушу. Святкуємо Великдень, Життя та Весну.

Запрошуємо вас зустріти і відсвяткувати Великдень у Бушанській долині – одному з найбільш загадкових і сильних місць України.

Великдень – це свято пробудження і благословенням Сонцем матінки-Землі. Це свято святкувалося споконвіків нашими пращурами – слов’янами. І донині у селах старші люди знають і пам’ятають – чіпати землю до Великодня не можна. Орати і сіяти починають після Великодня. Напередодні, у дідову суботу, на сирих яйцях малювали символи при запаленій свічі, закладаючи усі свої наміри і мрії, просячи пробачення у Роду, прощаючи і дякуючи Землю.

Ми з вами здійснимо цей обряд, а на наступний день самого Великодня у передсвітанковий час на священній горі будемо викочувати Землю яйцями за давнім обрядом і очищувати її від негативу. Цей потужний, забутий нині обряд, гармонізує і пов’язує нас енергіями планети, Матінки Землі, і з усіма стихіями.

Ми вплетемо різнокольорові стрічки у спільне коло РА, через який будемо з’єднуватися з енергіями Сонця на світанку святкового дня.

На Вас чекають цікаві обряди та ритуали давнього свята Великодня, які ще зберігаються у родовій пам’яті слов’ян і допомагають відчути єдність зі стихіями та матінкою-Землею. У період весняного пробудження приРОДи дуже важливо і чудово для кожного з нас зарядитися енергіями на місці Сили і запустити своє коло Достатку і Радості.

Ну а заночувавши у Буші – ви дасте місцю Сили попрацювати з вами уві сні, коли не заважає розум і Вищі Сили мають можливість наповнити вас енергією та Світлом.

У нас буде унікальна можливість побувати тут не просто з екскурсією, а познайомитись із Майстром жіночих практик відуньєю Людмилою, яка буде нашим провідником у цьому незвичайному місці. Людмила мешкає у Буші і передає сакральні знання по напрацюванню жіночої Сили. Чоловікам це також знадобиться – адже ми дуальні і в кожному з нас присутнє і жіноче, і чоловіче. Вся справа у рівновазі і гармонії. А саме за цим ми і їдемо у Бушу.

Заповідник Буша – сакральне місце слов’ян, що зберігає у собі вікову пам’ять віків і тисячоліть.

• У Буші знаходиться унікальний скельний Храм, присвячений Великій Богині-Матері. У ньому збереглися загадкові барельєфи і наскельні написи, точний вік яких вченим поки не вдалося визначити.
• Неподалік починаються Товтри – унікальний гірський кряж, утворений із залишків вапнякового бар’єрного рифу. Він зберігає у собі енергетику давнього океану Паратетіс.
• По всій території заповідника зустрічаються дивні кам’яні споруди – мегаліти, про походження яких вчений світ сперечається досьогодні. Давно доведено, що природа не здатна створити такі дивовижні форми. Археологи губляться у здогадках і визначають їх вік десятками тисяч років.
• У Буші знаходиться безліч культурних і етнографічних визначних місць. Тут зібрані спадщина трипільської культури і давніх слов’ян, ритуальні місця, обереги і обрядові предмети, що зберігають відбиток тисячоліть.

Ми побуваємо у відомому Гайдамацькому Ярі – заповідній території, практично схованій від туристів. Тут унікальні природні явища тісно переплітаються зі слідами давніх цивілізацій.  Місце існування трипільської, скіфської і давньоруської культур просякнуто Силою і таємницею.

• Назва урочища, за легендою, походить від гайдамацьких загонів під проводом Івана Гонти, що формувалися у цьому місці.
• Окрасою яру є не лише розкішні дуби та граби, а й мальовничі скелі та кам’яні скульптури, створені самою природою – “Гайдамацька”, “Баран”, “Гриб”, “Висяча”. Всього таких скель та скульптур близько 150.
• Такого скупчення мальовничих та унікальних колон, стовпоподібних форм, чудернацьких тварин і міфічних образів більше ніде в області не трапляється!
• На скелі Гонтів камінь, за переказами, любив усамітнюватись для роздумів сам Іван Гонта.
• Чимало тут цікавих рослин: 4 види папороті, печіночниця, хвощі та плауни, велика кількість лікарських рослин.

На зворотньому шляху ми відвідаємо скельний монастир Рахманів в с. Оксанівка, звідки відкривається чудовий краєвид на Подільські Товтри.

Зворотньою дорогою ми відвідаємо Печерний монастир Рахманів, який знаходиться на схилах Подільських Товтр і помилуємося чудовою панорамою Дністера, яка відкривається з гірської кручі Подільських Товтр.

Це справжнє місце Сили – саме тут, за легендою, в давнину жили Рахмани. 

• Рахмани (рум. rohmani, молд. рохмань; рум. blajini, молд. блажин) – міфічний народ в оповіданнях західних і південних українців та молдаван. Вважається, що цей благочестивий народ живе на блаженних островах, за краєм землі, де плоди ніколи не збідніють.
• Немає в них ні ножів залізних, ні будинків, ні вогню, ні золота та срібла, немає ні одягу, немає ні бійок, ні заздрощів, ні крадіжок, ні розбою. Вони не мають свого календаря і тому святкують Великдень, коли допливе до них шкаралупа яйця, кинута в річку на Велику Суботу. Рахмани мешкають від 100 до 860 і навіть до 1800 років.
• Згідно з легендами, Рахмани є нащадками Сифа, одного із синів Адама. Вони живуть на рахманському острові (Островах Блаженних), що знаходиться в Океані, за краєм землі.
• Їхній острів на краю Океану нібито відвідав Олександр Македонський під час походу на Індію.
  У цьому прийнято вважати, що Рахмани — це індійські жерці брахмани, звернені легендою у зразкових християн.
  У «Сербській Олександрії» розповідається, що рахмани напророчили Олександру наступне: «Коли всім світом і світлом опануєш, держави і батьківщини своєї більше не побачиш; і коли все земне здобудеш, тоді пекло успадкуєш».
  Олександр так перейнявся способом життя Рахманів, що хотів залишитися в них, і лише «турбота про македонян» змусила його піти далі.

Доторкніться до вічних духовних цінностей наших пращурів та відкрийте свій Шлях до пізнання себе, світу і гармонії.