Запрошуємо вас в авторський тур з Ніною Белліні по найкрасивішим місцям Черкащини та Вінничини.
Два дні. Чотири міста й палацові комплекси. Підземелля. Парки. Історії кохання. Гайдамацька Умань. Антична «Софіївка». Подільський Версаль. Немирівський палац.
І все це – не десь у Європі. Це маршрут Україною.
Тут за красивими фасадами ховаються амбіції князів, заплутані любовні історії, гайдамацькі повстання, родинні таємниці, підземні ходи, величезні бібліотеки, палаци, які будували десятиліттями, і парки, де античні боги сусідять із українськими гранітними скелями.
А ще тут є одна цікава закономірність. Чоловіки будували палаци. Жінки ставали причиною найцікавіших історій
- Софія Потоцька отримала парк «Софіївка»
- Марія Щербатова перетворила Немирів на власний великий проєкт
- А в Тульчині ми знову зустрінемося з родиною Потоцьких – і з історією, у якій грошей, амбіцій та кохання вистачило б на кілька серіалів.Запрошуємо вас у дводенний автобусний тур – подорож, у якій перший день присвячений Черкащині, а другий переносить нас на Вінниччину.
ДЕНЬ ПЕРШИЙ
УМАНЬ. МІСТО, ДЕ КОХАННЯ СУСІДИТЬ З КОЗАЦЬКОЮ, ХАСИДСЬКОЮ, ПОЛЬСЬКОЮ,РУСИНСЬКОЮ ІСТОРІЄЮ.
У багатьох українців Умань асоціюється із «Софіївкою». Але у цього дивовижного міста є своя, власна історія.
- Колись Умань була резиденцією гетьмана Михайла Ханенка і в певний період фактично стала політичним центром Правобережної України.
- А 1768 року сюди прийшла Коліївщина.
- Тут пов’язані імена Максима Залізняка та Івана Гонти, тут відбувалися події, які залишили глибокий слід в історії України.
Тому наша Умань буде не лише про квіти, фонтани та романтичні фотографії.
Але спочатку – під землю. Нас чекають таємниці Василіанського монастиря!
У самому центрі Умані стоїть одна з найстаріших будівель міста – колишній Василіанський монастир.
Його історія починається у XVIII столітті. Будівля мала не лише релігійне, а й оборонне значення: стіни були завтовшки близько метра, а під монастирем залишилася система підземних приміщень та ходів XVII–XVIII століть.
А далі починається найцікавіше.
Під сучасною Уманню існує інший її шар — прохолодний, темний, із коридорами, кімнатами та історіями про людей, які жили тут кілька століть тому.
За місцевими переказами, саме в цих підземеллях гайдамаки могли ховати скарби.
Чи знайшли їх? А це вже питання, відповідь на яке ви почуєте під час екскурсії.
Сьогодні заповідник «Стара Умань» проводить театралізований маршрут підземеллями монастиря, який відтворює атмосферу минулого через історії, звук, світло, запахи й деталі побуту.
Після підземель ми підемо гуляти містом.
Екскурсія «Невідомі скарби Умані»
Давайте подивимося на Умань не очима туриста, який поспішає до головної пам’ятки, а як на місто, де століттями перетиналися різні культури, релігії та людські долі. Тут є українська, польська, єврейська, католицька, православна та хасидська історія.
Тому Умань постійно підкидає сюжети, яких не очікуєш від міста, що у туристичній рекламі найчастіше зводять до одного слова – «Софіївка».
А ТЕПЕР – СОФІЇВКА
І ось тут починається зовсім інша історія. Історія кохання.
Наприкінці XVIII століття Станіслав Щенсний Потоцький вирішив створити для своєї дружини Софії парк, який мав нагадувати їй про Грецію. В 1796 року на цьому місці ще не було знаменитої «Софіївки». Були пагорби, гранітні брили, струмок і зовсім небагато рослинності. Саме на цьому непростому природному ландшафті почалося будівництво майбутнього парку. У 1802 році Потоцький подарував його Софії до дня її іменин.
- Сьогодні перед нами майже 180 гектарів води, каменю, рослин, гротів, мостів, скульптур і архітектури.
- Але «Софіївка» цікава не лише масштабом.
Це парк, який треба читати.
- Річка Кам’янка тут перетворюється на частину великої міфологічної декорації. Гроти, водоспади, озера, острови, скульптури античних богів і героїв – Венера, Аполлон, Меркурій, Орфей, Одіссей, Прометей, Амур.-
- Софіївка задумана як подорож світом античної міфології, де природний ландшафт працює разом із архітектурою та скульптурою. Офіційний сайт парку називає її шедевром світового садово-паркового мистецтва кінця XVIII – початку XIX століть.
І є ще один факт, який дуже пасує цьому місцю.
У 1984 році одну з малих планет назвали «Софіївка». Так що тепер у цього парку є не лише земна адреса, а й своя точка в космосі.
Ми гулятимемо парком, проходитимемо повз гранітні береги Кам’янки, гроти, водоспади та античні скульптури й слухатимемо історію Софії та Станіслава Потоцького.
Для бажаючих – факультативне відвідування нового парку «Нова Софіївка».
А ввечері – вільний час в Умані. Можна пройтися набережною, посидіти біля фонтанів, повечеряти й нарешті перестати рахувати, скільки кілометрів ви сьогодні пройшли.
Ночуємо в готелі “Умань” в центрі міста.
ДЕНЬ ДРУГИЙ
Зранку – смачний сніданок і вирушаємо за далі в пошуках історій кохання.
ТУЛЬЧИН. КОЛИ ПАЛАЦ ХОТІЛИ ЗРОБИТИ СХОЖИМ НА РЕЗИДЕНЦІЮ МОНАРХА
Попереду – Тульчин і палац Потоцьких, відомий як Подільський Версаль. І назва ця виникла не через любов туристичних копірайтерів до гучних слів.
- Наприкінці XVIII століття резиденція Потоцьких справді була величезним палацово-парковим комплексом.
- Палац почали будувати 1782 року за проектом французького архітектора Жозефа Лакруа. До комплексу входили головний палац, два флігелі, галереї, театр, манеж, оранжерея, турецькі лазні та парк.
А тепер уявіть масштаб господарства.
Бібліотека – близько 17 тисяч томів. Картинна галерея. Власна друкарня. Театр. Оранжерея. Манеж. Турецькі лазні. Стайні. Парк зі ставками, каналами, фонтанами та альтанками. Тобто це була не просто заміська резиденція.
- Потоцький створив цілий світ, у якому можна було практично не залишати маєток – книжки читати, картини дивитися, вистави ставити, коней тренувати, гостей приймати й демонструвати всім навколо, що грошей на цей проєкт вистачило.
Сьогодні від колишньої розкоші залишився сам палацово – парковий ансамбль, але навіть його масштаби дозволяють зрозуміти, яким амбітним був задум. Тут же ми поговоримо про європейських архітекторів, Потоцьких, культурне життя Тульчина та людей, які бували в цій резиденції.
І про те, чому на початку XIX століття Тульчин став одним із центрів діяльності Південного товариства декабристів.
НЕМИРІВ – ПАЛАЦ, ЯКИЙ БУДУВАЛА ЖІНКА З ХАРАКТЕРОМ
Тут історія знову змінює тон. Перед нами – палац княгині Марії Щербатової та величезний Немирівський парк.
Парк займає близько 85 гектарів і є пам’яткою садово – паркового мистецтва загальнодержавного значення. Його історія почалася ще у XVIII столітті, а наприкінці XIX – на початку XX століття його активно перебудовували та збагачували рідкісними деревами.
Тут ростуть гінкго, сосни Веймутова, псевдотсуга, платан, софора японська, тис та інші рідкісні для Поділля дерева. Але парк – лише частина історії.
Марія Щербатова була не тією княгинею, яка просто сиділа у палаці й чекала гостей. Вона розвивала маєток, підтримувала соціальні проєкти, займалася міською інфраструктурою.
- У роки Першої світової війни частину палацу переобладнали під госпіталь для поранених, і сама княгиня працювала там сестрою милосердя.
- А навколо палацу залишився парк із віковими деревами, широкими алеями та каскадом водойм.
- Ми підемо цими алеями й поговоримо про Марію Щербатову, її родину, палац, парк та легенди, які досі живуть у Немирові. Серед них – історія про родинне пророцтво, яке нібито пов’язували із завершенням будівництва палацу.
Де тут правда, а де красива легенда – розбиратимемося на місці.
І ЩЕ ТРОХИ ВІННИЦІ
Після Немирова вирушаємо до Вінниці.
Зробимо зупинку на каву – бо навіть найпалкіші дослідники палаців мають одну невирішену проблему: без кави після четвертої локації історичні факти починають плутатися з родинними зв’язками Потоцьких.
А далі – дорога до Києв
ЧОМУ ЦЕЙ ВІКЕНД ВАРТО ПРОЖИТИ САМЕ ТАК?
- За два дні ми пройдемо кілька століть української та європейської історії
- Побачимо місто, де перетнулися гайдамацька історія, православна, католицька та єврейська спадщина
- Спустимося в підземелля Василіанського монастиря.
- Пройдемо парком, який чоловік створив для коханої жінки.
- Побачимо палац, де була бібліотека на 17 тисяч книг, театр, оранжерея і власна друкарня.
- Прогуляємось алеями парку Марії Щербатової, де ростуть дерева, привезені з різних куточків світу.
І весь цей маршрут об’єднує одна тема – люди, які хотіли залишити після себе щось більше за власне життя.
Уманська «Софіївка» народилася з великого кохання.
Тульчинський палац став втіленням амбіцій і прагнення створити резиденцію європейського масштабу.
У Немирові Марія Щербатова перетворювала власний маєток на простір, де розвивалися місто, медицина й культура.
У бібліотеках зберігали знання, у парках – висаджували дерева, яким судилося пережити своїх творців. А палаци й сьогодні розповідають про людей, які колись ходили цими залами, закохувалися, мріяли, сперечалися і будували своє майбутнє.
А ми з вами поїдемо саме цими місцями – і спробуємо прочитати їхні історії вже сьогодні.
До зустрічі на маршруті!
